Когда я думаю, что будни
Меня вот - вот заполонят,
Иль вспоминаю сколько люди
Друг другу бед всегда творят.
Или о боли размышляю,
Что наносили мне легко -
Один вопрос я разрешаю:
Ужели Бог так высоко?
Моих страданий Он не видит
И унижений, и плевков? ...
А я прощаю, коль обидят,
И не прошу для них оков.
Но неужели бог рассвета
Мне света дать не поспешит?
Нет, знаю я, что путь мой ведом
Ему. Он любит. Он решит.
Он обогреет. Он возвысит
Над нищенством и суетой,
Пошлет не золота, а мысли,
Что засияет чистотой.
Такой, что будет меркнуть злато
От жажды мудрости Его.
И зло, что мне несли когда - то
Не будет значить ничего.
Любовь,Володенко - Бледных,
Владикавказ,Россия
родилась 13.12.1959 года и выросла в городе Владикавказе,с 12 лет пишу стихи и верю в Господа,прошу кому интересно какое либо общение,пишите.С Божьей помощью.Люба.Еще вы можете почитать мои стихи на сайте stihi.ru автор Любовь Александровна e-mail автора:Lubovblednih@yandex.ru сайт автора:Немного обо мне
Прочитано 3756 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Публицистика : Грустные и радостные христиане - Роман Щетенко Есть несколько христианских течений - христиане грустные, и христиане радостные. Христиане грустные кучкуются в грустных Церквях, христиане радостные - в радостных. Собственно все.
